Словник

Автоматична лінія фарбування порошковими фарбами (фарбувальна лінія): система для фарбування деталей, яка охоплює агрегат для попередньої підготовки поверхні деталей перед фарбуванням, камеру для сушки деталей, фарбувальну камеру, піч полімеризації, управління якими здійснюється в автоматичному режимі за допомогою спеціальних електронних програм.
Адгезія: зчеплення поверхонь різнорідних твердих та/або рідких тіл, зумовлене міжмолекулярною взаємодією. Завдяки адгезії між плівкою та підложкою, можливим є нанесення гальванічних та лакофарбових покриттів і утворення поверхневих плівок (наприклад, оксидних). Адгезія найбільшою мірою залежить від чистоти підложки, правильного вибору та проведення попередньої обробки поверхні, а також умов формування покриття.
Анодування: процес утворення оксидної плівки на поверхні металевих виробів методом електролізу, в процесі якого виріб занурюється в електроліт, де з’єднується з позитивно зарядженим електродом джерела струму (анодом). Утворена оксидна плівка (товщини від 1 до 200 мкм) є відмінним захистом металу від корозії, має електроізоляційні властивості і є хорошою основою для лакофарбових покриттів.
Гнучкість покриття: властивість покриття, яка характеризує здатність покриття протидіяти згину підложки.
Електролітичне тверде хромування: є ефективним способом підвищення твердості та зносостійкості деталей, які труться, захисту їх від корозії, а також способом захисно-декоративної обробки; особливістю технологічного процесу зносостійкого хромування є застосування комплексу заходів для підвищення рівномірності покриття, що обумовлено порівняно більшою товщиною шару і низькою розсіювальною властивістю електролітів для хромування.
Електростатична зарядка: процес переносу електростатичного заряду на частинку порошку за допомогою електростатичного поля, яке генерується високовольтним генератором.
Затвердіння: процес, при якому рідкі реакційно здатні полімери низької молекулярної маси (олігомери) необоротно перетворюються в тверді, нерозчинні і неплавкі тривимірні полімери.
Зворотна іонізація: явище, яке виникає при зарядці порошкової фарби коронним розрядом, при якому на поверхні в шарі порошкового матеріалу накопичується завеликий заряд. Зворотна іонізація негативно відображається на якості покриття.
Коефіцієнт контрастності: характеризує здатність покриття приховувати різницю в кольорі підложки (укривистість покриття).
Міління: втрата покриттям кольору та блиску в результаті поступової ерозії зв’язуючого компонента.
Міцність при ударі: здатність покриття витримувати дію удару.
Напилювач (розпилювач): прилад для нанесення порошкової фарби.
Обезжирення: процес видалення з поверхні органічних забруднень.
Пасивуючий розчин: спеціальний розчин, який використовується після фосфатування поверхні металу для його пасивації з метою підвищення корозійної стійкості.
Покриваємість практична: покриваємість теоретична з урахуванням практичної ефективності системи нанесення фарби.
Покриваємість теоретична: кількість порошкової фарби, яка осаджується на одиницю площі підложки з метою досягнення визначеної товщини плівки.
Порошкове фарбування: процес отримання покриттів з порошкових полімерних фарб, який відбувається шляхом виконання послідовних етапів: підготовки поверхні, нанесення порошкової фарби та її полімеризації (затвердіння).
Псевдозрідження (флюідизація): перетворення шару зернистого матеріалу в "псевдорідину"(так званий киплячий шар) під дією висхідного потоку газу, достатнього для підтримання твердих частинок в підвішеному стані. Утворення псевдозрідженого шару порошку полегшує рівномірне та стійке перенесення порошку з джерела подачі до розпилювача. При цьому проходить попередня підготовка порошку, в результаті якої усувається злипання частинок, видаляється поглинута волога і покращується текучість матеріалу.
Рекуперація: повторне використання порошкової фарби, не осадженої в процесі фарбування.
Розпилювальна камера (камера напилення): обладнання, призначене для фарбування виробів, яке перешкоджає поширенню порошку в приміщення цеху, здійснює вловлювання і збір не осадженого на вироби порошку, а також забезпечує безпечні умови роботи.
Сипучість: здатність порошку переміщатися у вільному потоці, при якому частинки не зчеплені між собою.
Система рекуперації: система, яка складається з фільтрувального елемента і вентилятора, призначена для відділення не осадженої порошкової фарби від повітря перед повторним використанням.
Сколювання: відділення невеликих частин покриття під дією зовнішніх факторів (удару, температури, стиску підложки тощо).
Стійкість до сколювання: властивість, яка характеризує здатність покриття протидіяти руйнуванню при ударі.
Стійкість до стирання: властивість, яка характеризує здатність покриття протидіяти механічному пошкодженню при терті.
Твердість: здатність покриття протидіяти утворенню подряпин, стиранню тощо.
Термопластичні порошкові фарби: формують покриття без хімічних реакцій, лише за рахунок сплавлення частинок при нагріванні. Утворені покриття термопластичні та оборотні. Застосовуються зазвичай для отримання покриттів функціонального призначення – хімічно стійких, антикорозійних, антифрикційних, електроізоляційних.
Термореактивні порошкові фарби: формують покриття за допомогою хімічних реакцій при нагріванні. Покриття мають тривимірну будову, неплавкі та нерозчинні (тобто необоротні). Термореактивні фарби використовуються для отримання як функціональних, так і захисного та декоративного покриттів.
Трібостатична зарядка: метод надання частинкам порошкової фарби електричного заряду за допомогою тертя.
Фосфатування: процес обробки виробів спеціальними фосфатуючими розчинами для утворення на поверхні металів захисної фосфатної плівки.
Фосфатування аморфне: процес утворення на поверхні металу шару аморфного фосфатного заліза при обробці поверхні металу кислими солями ортофосфорної кислоти і одновалентних металів.
Фосфатування кристалічне: процес утворення на поверхні металу покриття кристалічної структури в процесі обробки поверхні солями цинку. Хімічний склад ванни для отримання цинкфосфатного покриття включає три основних компоненти: розчинний фосфат металу (цинку, нікелю, марганцю), вільну фосфорну кислоту, окислювач.
Холодне хімічне оксидування (чорніння): хімічна обробка поверхні металу простим ополіскуванням в хімічно неагресивному розчині, при якій на деталях в умовах цехової температури утворюється оксидна плівка – покриття, яке по декоративності (глибоко насичений чорний колір) і корозійній стійкості не поступається покриттям, які отримуються при гарячому лужному оксидування в нітратних розчинах.
Хроматування (хроматна обробка): процес обробки виробів спеціальними речовинами для утворення на поверхні металу захисної хроматної плівки, яка суттєво підвищує корозійну стійкість металу. Найпоширенішими в промисловості конверсійними покриттями є покриття аморфної структури на основі фосфату хрому та хроматне. Для отримання першого виду покриттів використовується розчин, що містить фосфат, сполуку шестивалентного хрому і фтористий препарат. В другому випадку в розчин входять шестивалентний хром та сполука фтору.